Урок5,6 Слюсарна справа група 12

Тема уроку 17,18 Різання металу.

Відео уроку ДИВИСЬ ТУТ

Матеріал уроку ДИВИСЬ ТУТ

Домашнє завдання: Переписати та вивчити конспект.та готуватися до тестів.

Різання металу

                                               Сутність процесу розрізування
Різанням називають операцію з поділу матеріалу на частини. Розрізування можна робити як зі зняттям, так і без зняття стружки.
Існують різноманітні способи різання. Огляд основних з них подано в табл. 6.4.

Основні способи розрізування металу

                                         Ножівки й ножівкові полотна
Ручними ножівками можна розрізати метали розміром до 60—70 мм у поперечнику. Вони складаються з ножівкового верстата (рамки) і ножівкового полотна.
Ножівкові верстати бувають цільними й розсувними. Цільні верстати призначаються для ножівкових полотен однієї певної довжини. У розсувних верстатах можна закріплювати полотна різних довжин, що більш раціонально.
Ручні ножівкові верстати з розсувною рамкою (рис. 1.6.38) складаються з коліна (косинця) зі скобою й заклепкою, коліна з вирізами, стрижня, рукоятки, гвинта й баранчика. Стрижень і гвинт мають прорізи у двох взаємно перпендикулярних напрямках й отвори для установки штифта, що кріпить ножівкове полотно. На загострений кінець стрижня надівається рукоятка, вона виготовляється з деревини твердих порід.

Рис. 1.6.38. Ручні ножівки

Для розсовування ножівки обидва коліна перегинають так, щоб заклепка вийшла з вирізу в коліні. Зміщають коліно в скобі, поки заклепка ввійде в інший виріз, потім випрямляють ножівку.
Верстат з пересувним тримачем складається з косинця, по якому може переміщатися й закріплюватися в потрібному положенні тримач 1.
Для розрізування металевих прутків діаметром до 10 мм, деталей невеликої товщини, прорізання шліців канавок застосовується ручна ножівка, у проріз якої вставляється й закріплюється гвинтами ножівкове полотно.

Ножівкове полотно — сталева пластинка з двома отворами для кріплення у верстаті, на нижньому ребрі полотна нарізані зуби. Залежно від призначення розрізняють ножівкові полотна для ручних і приводних ножівок.
Ручні ножівкові полотна виготовляються довжиною 250 і 300 мм (за довжину ножівкового полотна приймається відстань між кріпильними отворами) і з кроком (відстанню між зубами) 0,8; 1,0; 1,25 і 1,6 мм.
Зуби ножівкових полотен, подібно до різальної частини будь-якого інструмента, мають форму клина. Найкращими для зуба ножівкового полотна є такі кути: передній — γ = 0; задній кут α = 40°. При цих значеннях кут загострення дорівнюватиме β = 50°. Порівняно великий задній кут у зуба ножівкового полотна обраний з таким розрахунком, щоб був достатній простір для розміщення стружки.
Щоб полотно не застрягало в пропилі, його зуби розводять шляхом відгинання в сторони. Товщина полотна в місці розведення дорівнює 1,2—1,5 товщини полотна.
Застосовується два способи розведення зубів: хвилясте й по зубу.
При розведенні по полотну (хвилястому) полотно згинається так, що утворюються хвилі з кроком, рівним 8s (s — крок ножівкового полотна). Висота розведення має бути не більшою подвоєної висоти зуба. Застосовується для полотен з кроком 0,8 мм, допускається також для кроку 1 мм.
При другому способі розводяться тільки зуби, полотно не зачіпається. Цей спосіб здійснюється в таких варіантах: розведення по кожному зубу — один зуб відгинається вліво, сусідній — вправо тощо; розведення через зуб — один зуб — уліво, другий не розводиться, третій — вправо тощо; розведення двох суміжних через один нерозведений — один зуб — уліво, сусідній — вправо, третій не розводиться тощо. Розведення по зубу застосовується для полотен з кроком 1,25 і 1,6 мм.
Крок ножівкового полотна вибирається залежно від оброблюваного матеріалу (табл. 6.5).

Вибір кроку ножівкового полотна

Машинні ножівкові полотна виготовляються довжиною 350, 400, 450 і 600 мм з кроками 1,6; 2,5; 3,2; 4,0; 5,0, 6,3 мм. Довжина полотна обирається залежно від ширини розрізування: для ширини до 130 мм беруть полотно довжиною 350 мм; до 155 мм — 400 мм; до 180 мм — 450 мм, до 250 мм — 600 мм.
Ручні ножівкові полотна виготовляються зі сталі Р9, Х6ВФ; машинні — зі сталі Р9 і Р18. Вони гартуються до твердості HRC 60—64.
На полотні маркується: ширина, крок зуба й марка сталі.
Ножівкове полотно кріпиться у верстаті за допомогою штифтів: його вводять у прорізі в головках, ставлять в отвір штифти й добре натягають. При слабкому натягу ножівка відхилятиметься вбік і полотно може зламатися. Занадто сильно натягати також не можна, найменший перекіс призведе до поломки. Полотно у верстаті встановлюється так, щоб зуб різав при русі ножівки вперед від робітника.

                                                               Різання ножівкою
При роботі ножівка (рис. 1.6.39) втримується правою рукою за рукоятку. Вона опирається на долоню, великий палець перебуває зверху, інші охоплюють її знизу. Ліва рука тримає рамку попереду, чотири пальці охоплюють її, великий палець накладається на вказівний.
Робітник при різанні стає впівоберта до губок лещат. Ліва нога злегка виставляється вперед, на неї опирається корпус. Права нога повернена стосовно лівої на кут 60—70°. Відстань від робітника до лещат має бути такою, щоб при вихідному положенні ножівки перед різанням плечова частина правої руки розташовувалося вертикально.
При різанні ножівкою зусилля додаються при русі вперед — робочий хід. Під час руху назад натиск не виконується — холостий хід. Тиск під час робочого ходу виконується здебільшого лівою рукою (приблизно 2/3 зусилля), права рука пересуває ножівку вперед і назад.

Рис. 1.6.39. Робота ручною ножівкою

Оскільки тверді метали вимагають більшого зусилля для зняття стружки, натискати ножівку при різанні цих металів потрібно сильніше.
При розрізуванні м’яких металів натискають слабше, інакше зуби глибоко уріжуться в метал і полотно може зламатися.
Натиск ножівки має бути меншим і при малій довжині пропилу, тобто при різанні тонких металів — смуг, труб тощо. Пов’язане це з тим, що в цьому випадку в роботі бере участь мала кількість зубів. На кожен зуб припадає більший тиск, а це при сильних натисках може призвести до поломки зубів. Перед кінцем розрізування зусилля має зменшуватися у всіх випадках, шматок металу, що відрізається, підтримується при цьому лівою рукою.
Розрізуваний виріб необхідно надійно затиснути в лещатах, інакше в процесі різання він може зміститися, і тоді тонке крихке полотно зламається.
Переміщення ножівки має бути горизонтальним. При врізанні її можна нахиляти до заднього ребра деталі, тоді полотно менше ковзатиме й врізання полегшиться.
Рухати ножівку потрібно плавно, ритмічно, зі швидкістю 40—60 подвійних ходів у хвилину (40 — для твердих і 60 — для м’яких матеріалів). Необхідно стежити за тим, щоб ножівкове полотно працювало всією своєю довжиною. Це забезпечить його більшу довговічність.
Ручне різання металів ведуть зазвичай без охолодження. Для зменшення тертя можна змазувати полотна мінеральним маслом або салом.
При відведенні ножівкового полотна вбік (різання йде не по риску) не слід намагатися виправити положення поворотом ножівки: полотно зламається. У такому випадку варто повернути розрізуваний метал і почати різати в новому місці. Причиною відведення полотна є або слабкий натяг його, або одне стороннє розведення.
Не можна різати полотном, якщо в нього зламаний хоча б один зуб. Це призведе до викришування зубів. Таке полотно потрібно замінити. Допускається також сточування 2—3 сусідніх зубів на наждаку. Продовжуючи різання новим полотном, слід мати на увазі, що старе полотно було зношеним і тому ширина пропилу буде меншою. Тому новим полотном варто почати різання в новому місці.
Смуговий матеріал розрізають зазвичай по вузькій грані (рис. 1.6.40, а), при цьому виходить більша продуктивність. Однак у такий спосіб різати можна матеріали такої товщини, щоб у роботі брало участь одночасно не менше трьох зубів. Якщо ця умова не дотримується, то при врізанні зуби чіплятимуться, тиск буде нерівномірним, і це призведе до поломки полотна. У цьому випадку тонкий матеріал ріжуть по широкій грані. Для полегшення врізання роблять невеликий пропил тригранним напилком. Різання починають, нахиливши ножівку до заднього ребра заготовки. У міру врізання її випрямляють і ріжуть до кінця при горизонтальному положенні полотна.
Круглі, квадратні прутки розрізають так само. Якщо після розрізування торці обробляються, дозволяється надрізати заготовку з двох або чотирьох сторін, а потім обламати.
При розрізуванні виробів із широкою поверхнею і довжина пропилу виходить великою, і різати важко. Для полегшення роботи можна нахиляти ножівку послідовно до заднього або переднього ребра (рис. 1.6.40, б). При цьому різання йде не по всій ширині відразу й різати легше.
Щоб відрізати від листа смугу, ножівкове полотно повертають на 90° і ріжуть при горизонтальному положенні ножівки. Різати в цьому випадку потрібно обережно, тому що ножівка під дією власної ваги може повернутися, і полотно зламається.

Для вирізання різного роду отворів у листовому металі свердлять спочатку невеликий отвір, у нього заводять полотно, збирають ножівку й роблять різання.

Фасонні деталі або прорізи виконують полотном, сточеним до ширини 8—10 мм, або лобзиком (рис. 1.6.40, в).

Рис. 1.6.40. Прийоми різання металу ручною ножівкою:
а — розрізування смугового матеріалу; б — розрізування виробів із широкими поверхнями; в — відрізання вузької смужки лобзиком

Дуже тонкий матеріал при розрізуванні затискають між двома дерев’яними брусками товщиною 15—30 мм і ріжуть разом з ними. При розрізуванні тонких матеріалів беруть полотна з малим кроком, натискають несильно, працюють повільними рухами на всю довжину полотна.
Грановані вироби потрібно затискати так, щоб ножівка не зустрічала при своєму русі гострих кутів.
Шліци у гвинтах прорізаються ручними ножівками (рис. 1.6.38) з вузьким полотном. Широкі шліци виконуються двома полотнами, складеними по товщині.
Деталі й заготовки з пластичних мас розрізають ножівками, лучковими пилками, ручними різаками, виготовленими з відрізків стрічкових пилок.
Новим ножівковим полотном рекомендується розрізати спочатку м’які матеріали й тільки після деякого затуплення — тверді матеріали.
Основним видом браку при різанні ножівкою є косий розріз у результаті відведення ножівкового полотна. При неправильному розмічанні, різанні не по рисці не витримуються розміри деталі. Можливо також ушкодження зовнішніх поверхонь деталей при затисканні їх у лещатах

.

Тема уроку 17,18 Різання металу.

Урок7,8 Слюсарна справа група 11

Відео уроку ДИВИСЬ ТУТ

Матеріал уроку ДИВИСЬ ТУТ

Домашнє завдання: Переписати та вивчити конспект.та готуватися до тестів.

Різання металу.

                                               Сутність процесу розрізування
Різанням називають операцію з поділу матеріалу на частини. Розрізування можна робити як зі зняттям, так і без зняття стружки.
Існують різноманітні способи різання. Огляд основних з них подано в табл. 6.4.

Основні способи розрізування металу

                                         Ножівки й ножівкові полотна
Ручними ножівками можна розрізати метали розміром до 60—70 мм у поперечнику. Вони складаються з ножівкового верстата (рамки) і ножівкового полотна.
Ножівкові верстати бувають цільними й розсувними. Цільні верстати призначаються для ножівкових полотен однієї певної довжини. У розсувних верстатах можна закріплювати полотна різних довжин, що більш раціонально.
Ручні ножівкові верстати з розсувною рамкою (рис. 1.6.38) складаються з коліна (косинця) зі скобою й заклепкою, коліна з вирізами, стрижня, рукоятки, гвинта й баранчика. Стрижень і гвинт мають прорізи у двох взаємно перпендикулярних напрямках й отвори для установки штифта, що кріпить ножівкове полотно. На загострений кінець стрижня надівається рукоятка, вона виготовляється з деревини твердих порід.

Рис. 1.6.38. Ручні ножівки

Для розсовування ножівки обидва коліна перегинають так, щоб заклепка вийшла з вирізу в коліні. Зміщають коліно в скобі, поки заклепка ввійде в інший виріз, потім випрямляють ножівку.
Верстат з пересувним тримачем складається з косинця, по якому може переміщатися й закріплюватися в потрібному положенні тримач 1.
Для розрізування металевих прутків діаметром до 10 мм, деталей невеликої товщини, прорізання шліців канавок застосовується ручна ножівка, у проріз якої вставляється й закріплюється гвинтами ножівкове полотно.

Ножівкове полотно — сталева пластинка з двома отворами для кріплення у верстаті, на нижньому ребрі полотна нарізані зуби. Залежно від призначення розрізняють ножівкові полотна для ручних і приводних ножівок.
Ручні ножівкові полотна виготовляються довжиною 250 і 300 мм (за довжину ножівкового полотна приймається відстань між кріпильними отворами) і з кроком (відстанню між зубами) 0,8; 1,0; 1,25 і 1,6 мм.
Зуби ножівкових полотен, подібно до різальної частини будь-якого інструмента, мають форму клина. Найкращими для зуба ножівкового полотна є такі кути: передній — γ = 0; задній кут α = 40°. При цих значеннях кут загострення дорівнюватиме β = 50°. Порівняно великий задній кут у зуба ножівкового полотна обраний з таким розрахунком, щоб був достатній простір для розміщення стружки.
Щоб полотно не застрягало в пропилі, його зуби розводять шляхом відгинання в сторони. Товщина полотна в місці розведення дорівнює 1,2—1,5 товщини полотна.
Застосовується два способи розведення зубів: хвилясте й по зубу.
При розведенні по полотну (хвилястому) полотно згинається так, що утворюються хвилі з кроком, рівним 8s (s — крок ножівкового полотна). Висота розведення має бути не більшою подвоєної висоти зуба. Застосовується для полотен з кроком 0,8 мм, допускається також для кроку 1 мм.
При другому способі розводяться тільки зуби, полотно не зачіпається. Цей спосіб здійснюється в таких варіантах: розведення по кожному зубу — один зуб відгинається вліво, сусідній — вправо тощо; розведення через зуб — один зуб — уліво, другий не розводиться, третій — вправо тощо; розведення двох суміжних через один нерозведений — один зуб — уліво, сусідній — вправо, третій не розводиться тощо. Розведення по зубу застосовується для полотен з кроком 1,25 і 1,6 мм.
Крок ножівкового полотна вибирається залежно від оброблюваного матеріалу (табл. 6.5).

Вибір кроку ножівкового полотна

Машинні ножівкові полотна виготовляються довжиною 350, 400, 450 і 600 мм з кроками 1,6; 2,5; 3,2; 4,0; 5,0, 6,3 мм. Довжина полотна обирається залежно від ширини розрізування: для ширини до 130 мм беруть полотно довжиною 350 мм; до 155 мм — 400 мм; до 180 мм — 450 мм, до 250 мм — 600 мм.
Ручні ножівкові полотна виготовляються зі сталі Р9, Х6ВФ; машинні — зі сталі Р9 і Р18. Вони гартуються до твердості HRC 60—64.
На полотні маркується: ширина, крок зуба й марка сталі.
Ножівкове полотно кріпиться у верстаті за допомогою штифтів: його вводять у прорізі в головках, ставлять в отвір штифти й добре натягають. При слабкому натягу ножівка відхилятиметься вбік і полотно може зламатися. Занадто сильно натягати також не можна, найменший перекіс призведе до поломки. Полотно у верстаті встановлюється так, щоб зуб різав при русі ножівки вперед від робітника.

                                                               Різання ножівкою
При роботі ножівка (рис. 1.6.39) втримується правою рукою за рукоятку. Вона опирається на долоню, великий палець перебуває зверху, інші охоплюють її знизу. Ліва рука тримає рамку попереду, чотири пальці охоплюють її, великий палець накладається на вказівний.
Робітник при різанні стає впівоберта до губок лещат. Ліва нога злегка виставляється вперед, на неї опирається корпус. Права нога повернена стосовно лівої на кут 60—70°. Відстань від робітника до лещат має бути такою, щоб при вихідному положенні ножівки перед різанням плечова частина правої руки розташовувалося вертикально.
При різанні ножівкою зусилля додаються при русі вперед — робочий хід. Під час руху назад натиск не виконується — холостий хід. Тиск під час робочого ходу виконується здебільшого лівою рукою (приблизно 2/3 зусилля), права рука пересуває ножівку вперед і назад.

Рис. 1.6.39. Робота ручною ножівкою

Оскільки тверді метали вимагають більшого зусилля для зняття стружки, натискати ножівку при різанні цих металів потрібно сильніше.
При розрізуванні м’яких металів натискають слабше, інакше зуби глибоко уріжуться в метал і полотно може зламатися.
Натиск ножівки має бути меншим і при малій довжині пропилу, тобто при різанні тонких металів — смуг, труб тощо. Пов’язане це з тим, що в цьому випадку в роботі бере участь мала кількість зубів. На кожен зуб припадає більший тиск, а це при сильних натисках може призвести до поломки зубів. Перед кінцем розрізування зусилля має зменшуватися у всіх випадках, шматок металу, що відрізається, підтримується при цьому лівою рукою.
Розрізуваний виріб необхідно надійно затиснути в лещатах, інакше в процесі різання він може зміститися, і тоді тонке крихке полотно зламається.
Переміщення ножівки має бути горизонтальним. При врізанні її можна нахиляти до заднього ребра деталі, тоді полотно менше ковзатиме й врізання полегшиться.
Рухати ножівку потрібно плавно, ритмічно, зі швидкістю 40—60 подвійних ходів у хвилину (40 — для твердих і 60 — для м’яких матеріалів). Необхідно стежити за тим, щоб ножівкове полотно працювало всією своєю довжиною. Це забезпечить його більшу довговічність.
Ручне різання металів ведуть зазвичай без охолодження. Для зменшення тертя можна змазувати полотна мінеральним маслом або салом.
При відведенні ножівкового полотна вбік (різання йде не по риску) не слід намагатися виправити положення поворотом ножівки: полотно зламається. У такому випадку варто повернути розрізуваний метал і почати різати в новому місці. Причиною відведення полотна є або слабкий натяг його, або одне стороннє розведення.
Не можна різати полотном, якщо в нього зламаний хоча б один зуб. Це призведе до викришування зубів. Таке полотно потрібно замінити. Допускається також сточування 2—3 сусідніх зубів на наждаку. Продовжуючи різання новим полотном, слід мати на увазі, що старе полотно було зношеним і тому ширина пропилу буде меншою. Тому новим полотном варто почати різання в новому місці.
Смуговий матеріал розрізають зазвичай по вузькій грані (рис. 1.6.40, а), при цьому виходить більша продуктивність. Однак у такий спосіб різати можна матеріали такої товщини, щоб у роботі брало участь одночасно не менше трьох зубів. Якщо ця умова не дотримується, то при врізанні зуби чіплятимуться, тиск буде нерівномірним, і це призведе до поломки полотна. У цьому випадку тонкий матеріал ріжуть по широкій грані. Для полегшення врізання роблять невеликий пропил тригранним напилком. Різання починають, нахиливши ножівку до заднього ребра заготовки. У міру врізання її випрямляють і ріжуть до кінця при горизонтальному положенні полотна.
Круглі, квадратні прутки розрізають так само. Якщо після розрізування торці обробляються, дозволяється надрізати заготовку з двох або чотирьох сторін, а потім обламати.
При розрізуванні виробів із широкою поверхнею і довжина пропилу виходить великою, і різати важко. Для полегшення роботи можна нахиляти ножівку послідовно до заднього або переднього ребра (рис. 1.6.40, б). При цьому різання йде не по всій ширині відразу й різати легше.
Щоб відрізати від листа смугу, ножівкове полотно повертають на 90° і ріжуть при горизонтальному положенні ножівки. Різати в цьому випадку потрібно обережно, тому що ножівка під дією власної ваги може повернутися, і полотно зламається.

Для вирізання різного роду отворів у листовому металі свердлять спочатку невеликий отвір, у нього заводять полотно, збирають ножівку й роблять різання.

Фасонні деталі або прорізи виконують полотном, сточеним до ширини 8—10 мм, або лобзиком (рис. 1.6.40, в).

Рис. 1.6.40. Прийоми різання металу ручною ножівкою:
а — розрізування смугового матеріалу; б — розрізування виробів із широкими поверхнями; в — відрізання вузької смужки лобзиком

Дуже тонкий матеріал при розрізуванні затискають між двома дерев’яними брусками товщиною 15—30 мм і ріжуть разом з ними. При розрізуванні тонких матеріалів беруть полотна з малим кроком, натискають несильно, працюють повільними рухами на всю довжину полотна.
Грановані вироби потрібно затискати так, щоб ножівка не зустрічала при своєму русі гострих кутів.
Шліци у гвинтах прорізаються ручними ножівками (рис. 1.6.38) з вузьким полотном. Широкі шліци виконуються двома полотнами, складеними по товщині.
Деталі й заготовки з пластичних мас розрізають ножівками, лучковими пилками, ручними різаками, виготовленими з відрізків стрічкових пилок.
Новим ножівковим полотном рекомендується розрізати спочатку м’які матеріали й тільки після деякого затуплення — тверді матеріали.
Основним видом браку при різанні ножівкою є косий розріз у результаті відведення ножівкового полотна. При неправильному розмічанні, різанні не по рисці не витримуються розміри деталі. Можливо також ушкодження зовнішніх поверхонь деталей при затисканні їх у лещатах.