Урок5,6 Слюсарна справа група 12

Тема уроку 31,32 Розпилювання та припасування.

Матеріал уроку ДИВИСЬ ТУТ

Домашнє завдання :переписти та вивчити конспект.

Розпилювання та припасування.

 Розпилюванням називається обробка отворів з метою надання їм потрібної форми. Обробка круглих отворів здійснюється круглими й напівкруглими напилками, тригранних — тригранними, ножівковими й ромбічними напилками, квадратних — квадратними напилками.
Підготовку до розпилювання починають з розмічання та накернювання розмічальних рисок. Потім за розмічальними рисками свердлять отвори й вирубують пройми, утворені висвердлюванням. Найкращою виходить розмітка на металевій поверхні, відшліфованій наждачним папером.
Під розпилювання свердлять один отвір, коли пройма невелика; у більших проймах свердлять два чи кілька отворів, щоб мати найменший припуск на розпилювання. Великі перемички важко видалити з просвердленої пройми, однак не можна розміщувати отвори й надто близько для запобігання стисканню, що може призвести до поламки свердла.
Розпилювання у заготовці воротка квадратного отвору. Спочатку розмічають квадрат, а в ньому — отвір (рис. 1.8.24, а), потім просвердлюють отвір свердлом, діаметр якого на 0,5 мм менший за сторони квадрата. У просвердленому отворі квадратним напилком пропилюють чотири кути, не доходячи 0,5—0,7 мм до розмічальних рисок, після чого розпилюють отвір до розмічальних рисок у такій послідовності: спочатку пропилюють сторони 1 і 3, потім 2 і 4 і підганяють отвір по мітчику так, щоб він входив в отвір на глибину 2—3 мм.
Подальшу обробку сторін (рис. 1.8.24, б) здійснюють доти, поки квадратна головка легко, але щільно не увійде в отвір.

Рис. 1.8.24. Розпилювання квадратного отвору:
а — розмітка; б — прийом роботи     Розпилювання у заготовці тригранного отвору. Розмічають контур трикутника, а в ньому — отвір і свердлять його свердлом, не торкаючись розмічальних рисок трикутника (рис. 1.8.25, а, б). Потім у круглому отворі пропилюють три кути і послідовно розпилюють сторони 1, 2 і 3, не доходячи 0,5 мм до розмічальної риски, після чого підганяють сторони трикутника (рис. 1.8.25, в).

            Рис. 1.8.25. Розпилювання тригранного отвору:
а — розмітка; б — висвердлений отвір; в — послідовність  розпилювання; г — перевірка вкладишем      При роботі тригранним напилком прагнуть уникнути піднутрення сторін й обпилюють строго прямолінійно. Точність обробки перевіряють вкладишем (рис. 1.8.25, г).

При припасуванні слід стежити за тим, щоб вкладиш входив у розпилюваний отвір вільно, без перекосу і щільно. Зазор між сторонами трикутника й вкладишем при перевірці щупом має бути не більш як 0,05 мм.

 Пригінкою називається обробка однієї деталі за іншою з метою виконання з’єднання. Для пригінки потрібно, щоб одна з деталей була цілком готовою — за нею ведуть пригінку. Ця операція широко застосовується при ремонтних роботах, а також при складанні одиничних виробів. Пригінка напилком — одна з найскладніших у роботі слюсаря, оскільки обробку доводиться вести у важкодоступних місцях. Цю операцію виконують борнапилками, шліфувальними борголовками, застосовуючи обпилювально-зачисні верстати.
При пригінці вкладиша за готовим отвором робота зводиться до звичайного обпилювання. При пригінці за більшим числом поверхонь спочатку обробляють дві спряжені базові сторони, потім пригаляють дві інші до одержання потрібного спряження. Деталі мають входити одна в одну без хитання, вільно. Якщо виріб на просвіт не проглядається, то припилюють за фарбою.
Інколи на поверхнях, що приганяються, і без фарби можна помітити сліди від тертя однієї поверхні об іншу. Сліди, які мають вигляд блискучих плям («світлячки»), свідчать про те, що це місце заважає руху однієї деталі по іншій. Ці місця (виступи) оброблюють, домагаючись, щоб не було блиску або рівномірного блиску по всій поверхні.
При будь-яких приганяльних роботах не можна залишати гострих ребер і задирок на деталях, їх потрібно згладжувати личкувальним напилком. Наскільки добре згладжено ребро, можна визначити, проводячи по ньому пальцем.
Припасуванням називається точна взаємна пригінка з’єднуваних деталей без зазорів при будь-яких перекантовках. Припасування відзначається високою точністю обробки, що потрібно для беззазорного спряження деталей (світлова щілина більш як 0,002 мм проглядається).
Припасовують як замкнуті, так і напівзамкнуті контури. З двох деталей, що припасовуються, отвір прийнято називати проймою, а деталь, яка входить у пройму, — вкладишем.
Пройми бувають відкритими (рис. 1.8.26) і замкнутими. Виконується припасування напилками з дрібною і дуже дрібною насічкою — № 2, 3, 4 і 5, а також абразивними порошками та пастами.

Рис. 1.8.26. Припасування:
а — пройма; б — вкладиш; в — обпилювання; г — перевірка вкладишем      При виготовленні й припасуванні шаблонів з півкруглими зовнішніми й внутрішніми контурами спочатку виготовляють деталь з внутрішнім контуром — пройму (рис. 1.8.26, а). До обробленої пройми підганяють (припасовують) вкладиш (рис. 1.8.26, б).

При обробці пройми спочатку точно обпилюють широкі площини як базові поверхні, потім начорно — ребра (вузькі грані) 1, 2, 3 і 4, після чого розмічають циркулем півколо, вирізують його ножівкою (показано штрихом на рисунку), здійснюють точне обпилювання півкруглої виїмки (рис. 1.8.26, в) і перевіряють точність обробки вкладишем, а також симетричність по відношенню до осі (за допомогою штангенциркуля).

При обробці вкладиша спочатку обпилюють широкі поверхні, а потім ребра 1, 2, 3. Далі розмічають і вирізують ножівкою кути. Після цього здійснюють точне обпилювання й припасування ребер 5 і 6. Потім виконують точне обпилювання і припасування вкладиша до пройми. Точність припасування вважається достатньою, якщо вкладиш входить у пройму без перекосу, хитання й просвітів (рис. 1.8.26, г).

При виготовленні й припасуванні косокутних вкладишів у пройми типу «ластівчин хвіст» спочатку обробляють вкладиш (обробка і перевірка його простіша). Обробку провадять у такому порядку. Спочатку точно обпилюють широкі площини як базові поверхні, а потім усі чотири вузькі грані (ребра). Далі розмічають гострі кути, вирізують їх ножівкою і точно обпилюють. Гострий кут (60°) заміряють кутовим шаблоном.
Пройму обробляють у такому порядку. Спочатку точно обпилюють широкі площини, а потім усі чотири ребра.
Далі здійснюють розмітку, вирізують ножівкою паз (рис. 1.8.26) та обпилюють ребра. Спочатку ширину паза роблять меншою за потрібну на 0,05—0,1 мм при збереженні строгої симетричності бокових ребер паза щодо осі пройми (глибину паза виконують одразу точно до розміру). Потім при припасуванні вкладиша і пройми ширина паза дістає точний розмір за формою виступу вкладиша. Точність припасування вважається достатньою, якщо вкладиш входить у пройму туго від руки без просвіту, хитання і перекосів.
Ручне розпилювання, пригінка й припасування — дуже трудомісткі операції. У сучасних умовах ці операції виконують з використанням металорізального обладнання загального й спеціального призначення, при якому роль слюсаря зводиться до керування машинами й контролю розмірів.
Криволінійні й фасонні деталі обробляють на шліфувальних верстатах спеціальними профільованими абразивними кругами. Широко застосовуються також електроіскрові, хімічні й інші методи обробки, які виключають додаткову роботу з опорядження вручну.
Однак при виконанні слюсарно-складальних ремонтних робіт, а також при остаточній обробці деталей, виготовлених штампуванням, виконувати ці роботи доводиться вручну.
Застосуванням спеціальних інструментів і пристроїв досягають підвищення продуктивності розпилювання і припасування. До таких інструментів і пристроїв належать ручні напилки зі змінними пластинками, напилки з дроту, покриті алмазним дрібняком, обпилювальні призми, обпилювальні намітки тощо.