Урок 1,2 Основи галузі залізничного транспорту

Тема уроку : 11,12 Основні елементи земляного полотна.Вимоги до них..

Матеріал уроку;  ДИВИСЬ ТУТ

Домашнє завдання: Прочитати та переписати конспект сторінка 23,та виконати тест на сторінці 24 і відправити .результат мені в особисті!!!

Урок 4 Група 12 Слюсарна справа

Домашнє звдання: Здаємо тести по темі : Шабрування.

Посилання на тести: ДИВИСЬ ТУТ

Урок 5 Група 11 Слюсарна справа

Тема уроку:49 Паяння та лудіння.

Домшнє завдання:Переписати та вивчити конспект.

Інструменти для паяння

Інструмент для паяння. Види паяльних швів

Паяльники. Основним інструментом для паяння є паяльник. За способом нагрівання паяльники поділяють на три групи — періодичного підігрівання, безперервного підігрівання газом або рідким пальним, та електричні. Окрему групу становлять паяльники спеціального призначення: ультразвукові з генератором ультразвукової частоти (УП-21); з дуговим підігрівом; з вібруючими пристроями тощо.

Кращим способом нагрівання паяльників є нагрівання на звичайній електричній плиті, у яку потрібно поставити дві ввімкнені паралельно спіралі замість однієї. Для швидкого нагрівання паяльника і зменшення витрат теплоти використовують зроблену з жерсті захисну коробочку. Перевага нагрівання паяльника на електроплиті полягає в тому, що паяльник не стикається з полум’ям і рівномірно нагрівається.

Незалежно від способу нагрівання й конструкції основне призначення паяльника полягає в нагріванні припою до розплавлення, розжарюванні розплавленого припою і нанесенні його на з’єднання; прогріванні металу за місцем паяння; видаленні залишків розплавленого припою.

Паяльники періодичного підігрівання поділяють на кутові, або молоткові (рис. 2.1.6, а), і прямі, або торцеві (рис. 2.1.6, б). Перші застосовують найчастіше. Прямі паяльники використовують у важкодоступних місцях.

Паяльник являє собою певної форми шматок міді, закріплений на залізному стрижні з дерев’яною рукояткою на кінці. До паяльників безперервного підігрівання належать газові й бензинові.

Газовий паяльник (рис. 2.1.7) має ацетилено-кисневий пальник 4, до якого на стрижні 2 прикріплено за допомогою хомутика звичайний паяльник 1 з міді. Ніпелі 7, 8 під шланги прикріплені до рукоятки 6. Кисень та ацетилен подаються по шлангах ніпелів 7 і 8. Подача до пальника ацетилено-кисневої суміші регулюється за допомогою вентилів 5 і 9. Ацетилено-кисневу суміш на виході з сопла 10 пальника запалюють, полум’я, що утворилося, нагріває робочу частину паяльника.

У бензиновому паяльнику (рис. 2.1.8) робоча головка 1 безперервно підігрівається полум’ям бензинового пальника 2. Рукоятка одночасно служить резервуаром для бензину. Резервуар заповнюють неповністю, залишаючи невеликий вільний простір. Після заповнення резервуара бензином міцно закручують вентиль на кінці рукоятки. Категорично забороняється заповнювати бензином резервуар поблизу вогню.

Електричні паяльники застосовують широко, оскільки вони прості за конструкцією й зручні в користуванні. При роботі з ними не утворюються шкідливі гази, що роз’їдають полуду на мідному стрижні, і нагрівання місць, які паяють, здійснюється рівномірно при постійній температурі, а це значно підвищує якість паяння. Такі паяльники нагріваються швидко — протягом 2—8 хв.

Електричні паяльники бувають прямими (рис. 2.1.9, а) і кутовими (рис. 2.1.9, б).

Для паяння олов’яно-свинцевими припоями виготовляють електричні паяльники ПЦН-10, ПЦН-16, ПЦН-25, ПЦН-40, ПЦН-60, ПЦН-100, ПЦН-160, ПЦН-250 (літери означають: П — паяльник електричний, Ц — незмінний паяльний стрижень, Н — безперервний режим нагрівання; цифрою позначено номінальну потужність (Вт).

Види паяних швів (рис. 2.1.10, а — е). Залежно від вимог, які ставляться до виробів, що паяються, шви поділяють на три групи:
міцні, яким властива певна механічна міцність, але не обов’язково герметичність;
щільні — суцільні герметичні шви, які не допускають проникнення будь-якої речовини;
щільноміцні, яким властиві і міцність, і герметичність.

З’єднувані деталі слід добре підганяти одну до одної.

Урок 6 Група 12 Слюсарна справа

Тема уроку:48 Паяння та лудіння.

Домшнє завдання:Переписати та вивчити конспект.

Інструменти для паяння

Інструмент для паяння. Види паяльних швів

Паяльники. Основним інструментом для паяння є паяльник. За способом нагрівання паяльники поділяють на три групи — періодичного підігрівання, безперервного підігрівання газом або рідким пальним, та електричні. Окрему групу становлять паяльники спеціального призначення: ультразвукові з генератором ультразвукової частоти (УП-21); з дуговим підігрівом; з вібруючими пристроями тощо.

Кращим способом нагрівання паяльників є нагрівання на звичайній електричній плиті, у яку потрібно поставити дві ввімкнені паралельно спіралі замість однієї. Для швидкого нагрівання паяльника і зменшення витрат теплоти використовують зроблену з жерсті захисну коробочку. Перевага нагрівання паяльника на електроплиті полягає в тому, що паяльник не стикається з полум’ям і рівномірно нагрівається.

Незалежно від способу нагрівання й конструкції основне призначення паяльника полягає в нагріванні припою до розплавлення, розжарюванні розплавленого припою і нанесенні його на з’єднання; прогріванні металу за місцем паяння; видаленні залишків розплавленого припою.

Паяльники періодичного підігрівання поділяють на кутові, або молоткові (рис. 2.1.6, а), і прямі, або торцеві (рис. 2.1.6, б). Перші застосовують найчастіше. Прямі паяльники використовують у важкодоступних місцях.

Паяльник являє собою певної форми шматок міді, закріплений на залізному стрижні з дерев’яною рукояткою на кінці. До паяльників безперервного підігрівання належать газові й бензинові.

Газовий паяльник (рис. 2.1.7) має ацетилено-кисневий пальник 4, до якого на стрижні 2 прикріплено за допомогою хомутика звичайний паяльник 1 з міді. Ніпелі 7, 8 під шланги прикріплені до рукоятки 6. Кисень та ацетилен подаються по шлангах ніпелів 7 і 8. Подача до пальника ацетилено-кисневої суміші регулюється за допомогою вентилів 5 і 9. Ацетилено-кисневу суміш на виході з сопла 10 пальника запалюють, полум’я, що утворилося, нагріває робочу частину паяльника.

У бензиновому паяльнику (рис. 2.1.8) робоча головка 1 безперервно підігрівається полум’ям бензинового пальника 2. Рукоятка одночасно служить резервуаром для бензину. Резервуар заповнюють неповністю, залишаючи невеликий вільний простір. Після заповнення резервуара бензином міцно закручують вентиль на кінці рукоятки. Категорично забороняється заповнювати бензином резервуар поблизу вогню.

Електричні паяльники застосовують широко, оскільки вони прості за конструкцією й зручні в користуванні. При роботі з ними не утворюються шкідливі гази, що роз’їдають полуду на мідному стрижні, і нагрівання місць, які паяють, здійснюється рівномірно при постійній температурі, а це значно підвищує якість паяння. Такі паяльники нагріваються швидко — протягом 2—8 хв.

Електричні паяльники бувають прямими (рис. 2.1.9, а) і кутовими (рис. 2.1.9, б).

Для паяння олов’яно-свинцевими припоями виготовляють електричні паяльники ПЦН-10, ПЦН-16, ПЦН-25, ПЦН-40, ПЦН-60, ПЦН-100, ПЦН-160, ПЦН-250 (літери означають: П — паяльник електричний, Ц — незмінний паяльний стрижень, Н — безперервний режим нагрівання; цифрою позначено номінальну потужність (Вт).

Види паяних швів (рис. 2.1.10, а — е). Залежно від вимог, які ставляться до виробів, що паяються, шви поділяють на три групи:
міцні, яким властива певна механічна міцність, але не обов’язково герметичність;
щільні — суцільні герметичні шви, які не допускають проникнення будь-якої речовини;
щільноміцні, яким властиві і міцність, і герметичність.

З’єднувані деталі слід добре підганяти одну до одної.